SOHN @ Music Hall of Williamsburg
Майже зізнання - мені 31, але мені й досі подобається ходити на концерти.
На британця SOHN, який зараз живе у Відні, я натрапив зовсім випадково, але його альбом “Tremors” надовго прописався у мене в плейлісті. Я навіть можу сказати, що це найкращий альбом 2014 року у моєму хіт-параді. Звісно, я не міг проґавити можливість потрапити на його концерт, який відбувся нещодавно у Брукліні. Досі не можу зрозуміти, чому не деяких європейських виконавців такі дешеві квитки - лише $20 (правда, з усіма комісіями виходить близько $25). Ще більше це дивує, коли порівнюєш вартість квитків на нещодавній концерт Океана Ельзи - $80 (це вже група рівня Muse за нью-йоркськими стандартами).
Концерт відбувався у бруклінському клубі Music Hall of Williamsburg. Інколи добре знати особливості концертного життя у Нью-Йорку. Наприклад, якщо написано, що клуб відчиняється о 8, а концерт о 9, то не варто приїжджати дуже рано. Хіба що вам хочеться провести близько години в майже порожньому клубі. Я згадав, що вже був у ньому на Purity Ring - і вже внутрішньо напружився, бо минулого разу звук бажав кращого. На розігріві, наче навмисно, грав гурт Wet, який мав дещо спільну у звучанні з вищезгаданим Purity Ring. І вгадайте що? Так, звук і цього разу був не дуже, хоча гурт справив приємне враження - і я вирішив по поверненню додому послухати його студійні записи (музику ж ще й досі записують у студіях чи я щось пропустив?).
День концерту збігся з Хелловіном, тому всередині було багато людей у карнавальних костюмах. І коли на сцену вийшов SOHN у чорному одязі з капюшоном на голові, то це додало деякої магічності виступу. Він сів на маленький подіум в оточенні стробоскопів, де стояв стіл з електронними пристроями та клавішними та одразу почав виступ з потужної Ransom Notes.
На щастя звук був краще, ніж у попередньої групи і я просто поринув у цю суміш бітів, тягучих синтезаторних звуків та вокалу. Я слухав музику і думав, як це круто стояти в кількох метрах від музикантів, спостерігати, як вони грають та бачити всі емоції на їх обличчі. І для мене це дуже важливо на концерті. Без цієї візуальної складової я наче сприймаю музику наполовину. І саме це я ціную в живих виступах - інтимний зв’язок “музикант-слухач”, атмосферу, нове звучання старих треків тощо. Мені важко уявити, що колись я міг би потрапити на подібний концерт Radiohead. Ця група вже виросла з формату маленьких клубів. Хіба що якось я потраплю на якесь телевізійне шоу, на якому Radiohead або Том Йорк гратимуть свою нову пісню.
Дуже раджу подивитись виступ SOHN на радіостанції KEXP, щоб уявити приблизно те, що я відчував під час концерту
comments powered by Disqus