Втеча з готелю
Розповім цікаву історію, яка трапилася з нами в останній день перебування у готелі після прильоту до Нью-Йорка.
Нам забронювали номер на чуже ім’я. Нехай це буде Джон. Ця людина мала вже статус Preferred Guest у цій мережі. Через це ми отримали кращій номер, доступ до клубного поверху та безкоштовний інтернет. Але оскільки ми ніяк не були вписані в бронювання номеру, то нас ця людина зустріла, віддала картку від номеру, привезла в готель, дала на чай швейцару, щоб він заніс речі.
Кожного дня нам залишали фірмові шоколадки та записку з приблизно таким текстом: “Гарного дня, Джон. Ваша покоївка, Івонна”. Мені вже ставало звично грати роль цього таємничого Джона…
Оскільки ми мали статус preferred guest, то нам був дозволений пізній виїзд (late checkout), чим ми і захотіли скористатися. На стійці готелю ми попередили про це і вирушили на прогулянку. Близько другої ми повернулися, аби взяти речі та поїхати на нашу нову квартиру збирати меблі. Яке ж було здивування, коли ми не змогли відчинити карткою двері номера.
Ми спустилися донизу, пояснили нашу проблему. Як виявилося, картка у будь-якому разі стає неактивною, не дивлячись на late checkout. В результаті вони просять швейцара поїхати з нами та перевірити наші документи, чи справді мене звати Джон. У нас починається паніка. Ми жартуємо зі швейцаром у ліфті. Він відчиняє нам двері, моя дружина іде до сейфа, набирає код та показує наш український паспорт. Ми починаємо щось пояснювати, аж раптом він каже: “Ви знаєте, я вам вірю. Інакше, як би ви набрали код від сейфа?”. У нас аж камінь впав з душі. Загалом, може, ми справили враження коханців. Різні прізвища, якась таємничість…
Ми швиденько взяли речі та пішли оформлювати виїзд з готелю…
Цікаво, як би все склалося, якби не швейцар. Чи викликали б поліцію, щоб затримати шахраїв?
Це ще раз доводить, що карма існує…
