Ukrainian Man in New York

Five Boro Bike Tour 2015

bicycle, life in new york

Місяць тому в Нью-Йорку відбувся Five Boro Bike Tour - 40-мильний велосипедний тур по п’яти нью-йоркських округах.

Раніше цей велотур мав назву Five Boro Challenge. Вперше він був проведений у 1977 році і лише близько 250 учасників взяли участь у ньому. Але тоді і дистанція була набагато більша - 80 миль (дійсно challenge). Тогочасний мер Нью-Йорка Ед Коч (до речі, цей мер Нью-Йорка мав українське походження - його батьки приїхали в США з Тернопільщини) вирішив популяризувати ідею міського велосипедного туру – і відстань скоротили до 40 миль, щоб залучити ширше коло учасників. Зараз це повноцінний сімейний заїзд, в якому беруть участь більше 30 тисяч учасників щороку. Маршрут проходить по п’яти нью-йоркських округах та п’яти мостах міста.

Тур бере свій початок у Нижньому Манхеттені і прямує на північ по 6-й авеню, доходить до Центрального парку, далі прямує через парк аж до Гарлема, звідки ненадовго завертає до Бронкса і повертається у Манхеттен. Знову учасники прямують Манхеттеном, але тепер вже на південь, вздовж узбережжя Іст-рівер, аж до мосту Квінсборо, через який вони потрапляють у Квінс. Далі маршрут прямує до Брукліна, де учасники їдуть у напрямку до мосту Верразано, що сполучає Бруклін та Статен-Айленд, де знаходиться фініш перегонів.

Докладну карту маршруту можна переглянути тут - http://bit.ly/fiveborobiketour2015


Отже, якщо вас цікавить велоспорт і ви завжди хотіли завітати до Нью-Йорка, то у вас тепер є чудова мотивація - в першу неділю травня взяти участь у Five Boro Bike Tour. До того ж погода у травні зазвичай дуже приємна. Головне не забути зареєструватись у визначений день, бо квота вичерпується дуже швидко. Стандартна участь цього року коштувала $92. Скористатись шансом проїхатися на велосипеді вулицями, автомагістралями та мостами міста без автотранспорту вирішив і я.

Цього року зима не дуже хотіла йти на відпочинок, тому майже не було часу нормально відновити форму перед заїздом - в рамках підготовки до нього я проїхав лише 120 кілометрів в сумі. Але, з іншого боку, це краще, ніж нічого.

Я був би не я, якби я щось не забув. А саме - велосипедні окуляри, які я купив за день до того. А найголовніше - крем від засмаги. Ви ж знаєте як це буває - тиждень до того погода була прохолодна, а саме в той день, коли відбувався тур, вийшло весняне підступне сонечко. В результаті за 4 години я отримував таку футболочну засмагу, що мені довелось ще місяць ходити у сорочках з довгим рукавом.

Донька намалювала плакат, щоб мене підтримати


Речі, які варто взяти з собою:

  • велосипед (звісно, жартую). Якщо не маєте власного, то я бачив багато людей з орендованими велосипедами - це ж не заїзд на швидкість, де важливі технічні характеристики. В даному випадку достатньо буде 2 коліс, рами та керма
  • велошорти (якщо ви, звісно, не хочете собі щось натерти за 4 години)
  • шолом (повірте мені - я бачив як люди падали на рівному місці)
  • велосипедні рукавички (раніше я думав, навіщо вони потрібні, поки одного разу не забув їх вдома і відчув те, як кожна нерівність дороги віддає в руки)
  • пляшку води (а бажано дві)
  • камеру, акумулятори, картку пам’яті (якщо плануєте знімати)

Мої враження від заїзду

Найбільшим враженням для мене стала можливість проїхатися по закритих для автомобілів вулицях та мостах. Коли ще випаде нагода кататись мостами Квінсборо та Верразано, останній з яких в усі інші дні закритий як для пішоходів, так і для велосипедистів

Маршрут переважно нескладний - лише на деяких ділянках були затяжні підйоми (особливо на мості Верразано), але вони компенсовувались приємним спуском. Також не треба лякатись довжини 40 миль (приблизно 64 км) - вздовж маршруту були зупинки, де можна було набрати води, з’їсти банан, яблуко або енергетичний батончик – і трохи відпочити.

Одна з зупинок у Квінсі з видом на міст Роберта Ф. Кеннеді

Але треба зауважити, що цей тур не для тих, хто любить швидко їздити. Переважну частину часу я їхав досить з помірною швидкістю - не було можливості розігнатись через велику кількість людей.

А через цей кадр я ледь не впав, оскільки тримався за кермо лише однією рукою і наїхав чи то на виступ, чи то на ямку - Нью-Йорк відомий своїми поганими дорогами. Нижче є відео, в якому я спеціально уповільнив цей момент. Після цього я вирішив, що фотографії не варті того, щоб я через них травмувався - і більше не діставав телефон під час їзди

Десь в районі Квінса чи Брукліна мені здалось, що я побачив, як на тротуарі лежала Анні Лейбовіц (якщо раптом не знаєте, хто це така, то вам сюди - http://en.wikipedia.org/wiki/Annie_Leibovitz) і знімала проїжджаючих велосипедистів.

Цікаво те, що я проїжджав повз район, в якому я живу. І на одному з переходів на мене чекала донька з дружиною, що підготували плакати.

Якби я був розумніше, то прямо там я завернув би додому. Але мені дуже було цікаво проїхатись мостом. До того ж після нього був фініш на Статен-Айленді, на якому мене зустріла пісня Queen "We Are The Champions".

Оскільки Статен-Айленд - це острів, то єдиним варіантом потрапити назад додому був паром до Манхеттена. Звісно, на нього утворилась величезна черга з бажаючих на нього потрапити.

Туристична підказка: Цей паром безкоштовний і з нього відкривається чудовий вид на Манхеттен


Оскільки це був мій перший подібний заїзд, то я вирішив зняти його на відео. А що може бути краще за GoPro для цих цілей? Правда, виявилось, що я купив не дуже вдале кріплення на кермо велосипеда. Камера чомусь не фіксувалась намертво - спочатку у мене просто розкрутились ручки просто під час їзди - я якось закрутив їх назад, тримаючи кермо однією рукою. Крім того, мені доводилось весь час вирівнювати камеру, бо вона нахилялась в різні боки. Звісно, після цього жоден стабілізатор зображення не міг впоратись з моїм відео - тому воно вийшло трохи “shaky”. Звуковою доріжкою виступив трек 2sleepy “Trip”, який не лише підходив назвою, але і музично добре синхронізовувався з відеорядом. Довжина треку, правда, не дала можливість показати весь заїзд - я його обрізав в районі Brooklyn Bridge Park. Але потім і не було нічого цікавого - ми їхали дуже довго по автомагістралі, яка поступово перейшла у міст Верразано. Але його ви б і так не побачили - бо незадовго до того розрядився мій останній акумулятор.

Коментарі