Париж: Rue Cremieux

ARCHITECTURE

5 грудня 2014

За день до подорожі я випадково натрапив на блог дівчини, яка живе в Парижі - What bugs you when you live in Paris. І саме там я прочитав про чарівну вуличку Крімйо (Rue Cremieux). І якщо ви не любите натовпи туристів, то вам однозначно треба відвідати це місце. Я жодного разу не пошкодував, що пройшов чимало пішки, щоб дістатись туди.

Крімйо сховалась у 12-тому окрузі Парижа і часто називається шматочком Лондона у серці Парижа або Паризьким Ноттінг Хіллом. Це невеличка пішохідна вулиця (всього-на-всього 144 метри у довжину), недалеко від Gare de Lyon, яка стала відома завдяки 35-ти кольоровим двоповерховим будиночкам, що розташовані тут.

Вулицю було відкрито 1865 року і до 1897 вона називалась авеню Міло. Перейменували вулицю на честь адвоката та політика Адольфа Крімйо. Адольф Крімйо став відомий тим, що у 1870 році у якості міністра юстиції видав “Декрет Крімйо”. Цей закон надавав французьке громадянство євреям, що проживають в Алжирі. Такий крок призвів до погіршення стосунків з берберами та арабами і мав неабиякий вплив на розвиток подій у алжирській війні за незалежність.

Ця вуличка комусь нагадує Painted Ladies у Сан-Франциско (я писав про ці будівлі тут), комусь - нью-йоркську вуличку Washington Mews (про неї я напишу трохи згодом), але насправді ця вуличка була інспірована лондонською Portobello Road.

фото [somethingstartedcrazy](https://www.flickr.com/photos/somethingstartedcrazyy)

Всі будиночки цієї вулиці розмальовані різними кольорами, переважно пастельних відтінків

Часто на стінах ще й є фрески, що чудово вписуються в навколишній пейзаж

А тут фреска зображує чималого рудого кота, що стрибає за пташками, і сам цей кіт живе в одному з будинків

І мені навіть пощастило його побачити

Колись давно це місце не було таким затишним і спокійним - там процвітала проституція, а навколишні вулиці переважно населяли представники робочого класу. Проте зараз, завдяки старанням мешканців, все виглядає зовсім інакше. Власники будинків зараз дійсно піклуються про свій затишок і про красу вулички. Так спільними зусиллями їм вдалося вибороти право не асфальтувати її і тому тут можна пройтись історичною бруківкою.

Всі будинки на цій вулиці мають два поверхи, кухня розташована у підвалі. Одразу після побудови вартість оренди тут складала 700 франків на рік (приблизно 133 долари чи 100 євро). Натомість зараз ці будинки рідко виходять на ринок нерухомості як для оренди, так і для продажу. Проте експерти з нерухомості оренду такого будинку оцінюють у 7-10 тисяч євро на місяць.