Одним з символів Нью-Йорка для мене на рівні з хмарочосами, пожежними драбинами, також є водні баки, які стирчать на дахах будинків. Може видатись, що це застаріла технологія, і що їх не демонтують тільки щоб зберегти дух міста. Але
насправді більшість із них досі діє за призначенням, постачаючи воду у житло мільйонів ньюйоркців. По-перше, завдяки тому, що водні баки розташовані на дахах, створюється тиск, який потрібний для подачі води. По-друге, це джерело
для резервного постачання води.
Вид з вікна офісу, в якому я працюю
Ці баки з’явились у місті в кінці 19-го сторіччя, коли спорудження вищих будівель поставило перед інженерами нову задачу - постачання води під тиском на верхні поверхи. Технологія, що використовувалась до того, дозволяла
підняти воду до рівня приблизно шостого поверху, вище не вистачало тиску. Баки на дахах вирішили цю проблему - вони наповнювались насосами з підвалів і роздавали воду по поверхах будівлі згори вниз.
Водні баки вироблялись за тією ж технологією, що й звичайні бочки та діжки, без використання клею чи інших речовин — лише дерево та мідні кільця. Природні властивості деревени (наприклад, розширення при змочуванні) попереджають
підтікання й забезпечують довгий термін використання баків.
Ємність різна — від 25 до 50 тис. літрів. При цьому на щоденні потреби мешканців будинку використовується тільки верхній шар води, що постійно поновлюється. Нижній шар зберігається як резервний. Наприклад, на випадок пожежі.
Часто архітектори намагались органічно вписати водні баки у вигляд міста, або навіть приховати, тому здається, ніби ці баки причаїлися за подовженим фасадом будівлі.
Нью-Йорк - не єдине місто в країні, де вони використовуються, але саме тут ці дерев'яні баки з конусоподібним верхом стали невід'ємною частиною skyline. Сьогодні у п'яти районах міста налічується приблизно 10-15 тис водних баків. Вони
є доказом поважного віку багатьох високих будівель. Зараз, звичайно, використовують більш сучасні засоби забезпечення тиску води, проте старенькі водні баки демонтувати не поспішають - ця технологія лишається достатньо надійною
і зручною й сьогодні.
Цікаві факти:
- у місті й досі діє дві сімейні компанії, які виготовляють водні баки
- середня вартість дерев’яного баку складає 55 тисяч доларів (сталевй коштував би в кілька разів дорожче)
- тридюймові дерев’яні стінки тримають воду так само, як би тримали бетонні завтовшки в 24 дюйми
Але варто зазначити й про одну темну пляму на репутації водних баків. Якщо своєчесно не чистити природній осад на дні баку, то він може швидко перетворитись на розсадник бактерій. Так, у Нью-Йорку позови проти недобросовісних лендлордів з приводу невчасного
чищення баків є звичним явищем. І не всі жителі міста можуть похизуватись чудовою питною водою прямо з крану (а місто позиціонує себе як одне з найкращих за якістю води з крану) саме через брудні водні баки на даху.
Досить оригінальний бак можна побачити у Брукліні в районі Дамбо. Насправді, це скульптура з 1000 фрагментів кольорового оргскла, що підсвічується вночі.
Робота цього ж автора також представлена зараз в одній з галерей у Челсі.
Також нещодавно у Медісон-сквер-парку була розміщена арт-інсталяція під назвою «This Land is Your Land» - три 8-метрових баки, наповнені не водою, а дзеркалами і неоновою підсвіткою.
Цікаво, що водні баки можна використовувати не лише для зберігання води або в якості скульптур. Також їх можна перетворити у кімнату на даху будинку, як це зробили в одній з Нью-Йоркських квартир:
http://ny.curbed.com/archives/2012/09/04/manhattans_coolest_water_tank_up_for_sale_for_36_million.php
Бруклінський бренд одягу Brooklyn Industries використав водний бак у якості свого логотипу.
Навіть не знаю, чому ніхто ще не додумався робити сувеніри у вигляді водних баків? Я б з радістю купив би магніт або фігурку.
