Ukrainian Man in New York

California State Route 1

california, trip

Траса CA-1 - це дорога, що простягається по тихоокеанському узбережжю США з півночі на південь. Ця дорога не менш відома ніж, наприклад, славнозвісний route 66 та вважається однією з найкрасивіших доріг у світі. Звичайно, дорогу з Сан-Франциско до Лос-Анджелеса ми вирішили прокласти саме цією трасою, хоча часу це зайняло набагато більше, ніж було б якщо ми б поїхали по highway 101.

Траса СА-1 має зазвичай одну смугу у кожному напрямку руху, зрідка - дві, це не найшвидший варіант дістатись до пункту призначення.

Беручи початок на півночі біля містечка Leggett, CA-1 веде до південного містечка Dana Point, а між ними сполучає такі великі міста як Сан-Франциско, Лос-Анджелес та Сан-Дієго, а також маленькі, проте дуже мальовничі містечка Санта-Круз, Монтерей, Санта-Барбара та інші. Також ця, як її часто називають, All-American Road проходить територією національного парку Біг Сюр.

Нам не дуже пощастило з погодою у день нашої поїздки - абсолютну більшість часу висів низький туман.

Часом туман був так низько, що можна було побачити ясне небо над ним

Розповім деякі цікаві факти з історії траси. Звичайно, вона стала CA-1 не одразу. Будувались різні сегменти дороги, котрі в різні часи з’єднувались між собою і свого остаточного вигляду траса набула лише в 1964. Перший ж сегмент дороги було побудовано ще в 1930-х роках, це частина дороги як раз у районі Біг Сюр. Будувати там було дуже тяжко через рельєф - високі пагорби, що стрімко зриваються до океану, місцями зі скелястими прірвами, а місцями з нестабільними ґрунтами, що постійно зсувались. На таке небезпечне будівництво було залучено працю ув’язнених. За свою роботу вони отримували зменшення строку ув’язнення, а також плату у розмірі 33 центів на день.

Скелі спускаються до води дуже круто

А в районі Пойнт-Мугу дорогу треба було прокладати крізь скелі, для чого використовували вибухівки, що лишились з запасів для першої світової війни. Під час літніх Олімпійських ігор 1932 року саме цими шляхами проходили велосипедні змагання. Траса СА-1 не лише з’єднує різні міста, а й веде до парків, гарних пляжів і просто шалених краєвидів, тому вона є відомим туристичним маршрутом.

Серферський пляж просто біля дороги

Мені важко уявити як серфери сиділи у воді, навіть у гідрокостюмах, адже було доволі прохолодно

За різними оцінками траса допомагає туристичній галузі отримувати кілька мільйонів доларів щороку. Проте її утримання є зовсім недешевим - дорога постійно зазнає впливу зсувів ґрунту, ерозій та навіть землетрусів. Іноді для ремонту окремі частини дороги закриваються на кілька місяців.

Ремонтні роботи по трасі

Якщо їхати трасою СА-1 з Сан-Франциско до Лос-Анджелеса, то мальовниче узбережжя буде зі сторони пасажира

Багато кадрів я робив на ходу просто з вікна автомобіля

Через обмежений час відпустки ми не мали можливості проїхати всю трасу повністю. Проте про відрізок Сан-Франциско - Лос-Анжелес розкажу більш детально. Перше, що хочеться зазначити, - якщо плануєте проїхати з Сан-Франциско до Лос-Анджелеса цією трасою, не жалійте часу. Одного дня буде замало. Час забирають не лише краєвиди шаленої краси, але й містечка по дорозі, що часто варті уваги та некороткої прогулянки. Ми робили одну зупинку на ночівлю по дорозі, але зараз знаємо, що варто було зробити хоча б дві.

Отже, ми виїхали не дуже рано з СФ, як раз перечекали ранковий насичений рух, і вже за пару годин були на місці нашої першої зупинки - містечку Санта-Круз

Погода у містечку Санта-Круз порадувала мальовничим небом

Погулявши кілька годин містом, ми зрозуміли, що того замало і треба було б виділити на це місто хоча б пів-дня та заночувати тут. Проте бронь в готелі, до котрого ще було довго їхати, змусила нас рушати і десь о шостій годині дня ми продовжили подорож гірськими серпантинами.

Такі краєвиди відкриваються буквально за кожним поворотом дороги

Дорога проходить дійсно мальовничими місцями, пасажири в машині тільки встигають клацати фотоапаратами чи навіть знімають відео з вікна. Водіям же варто уважно стежити за дорогою, а не пейзажами - дорога вузька, з однією смугою, прірвою з одного боку і постійним серпантином.

“Серпантин” гірської дороги

Дуже часто по дорозі на узбіччі трапляються більш широкі “кишені”, де можна зупинитися і вийти з машини помилуватись краєвидами. Проте якщо зупинятись на кожному такому місці, то може й кількох днів не вистачити на подолання шляху. Чудовий компроміс у цій ситуації - зупинятись у місцях, що позначені знаками Vista Point. Це дуже зручно, по-перше, про ці місця знаки попереджають завчасно і вам не доведеться різко гальмувати, по-друге, в цих місцях асфальтована зона для парковки авто, зручні заїзди та виїзди на трасу, часто є смітники та біноклі.

Панорама краєвиду, що відкривається з оглядового майданчику

-> збільшити <-

Дорога вела нас повз містечка Монтерей та Кармель, в які ми не заїхали через брак часу, але обов’язково колись повернемося.

Маленька скеляста бухта

Далі дорога веде в район Біг Сюру. Варто зауважити, що саме перед цим відрізком варто перевірити скільки у вас пального. Заправок у Біг Сюрі мало, іноді відстань між ними складає біля 40 миль, а на тих заправках, що є, вартість пального в середньому на долар дорожча за ринкову. Також варто попередити, що зв’язок мобільний на цьому відрізку дороги часто пропадає. З обов’язкових місць Біг Сюру - пляж з фіолетовим піском, Пойнт-Лобос та, звичайно, міст Біксбі.

Панорамний огляд мосту

-> збільшити <-

Міст Біксбі був відкритий 1937 року після 18 років будівництва. Він був дуже важливим для регіону, оскільки часто зимою інші дороги були непрохідними і місцеві жителі лишались відрізаними від світу. Спочатку міст носив назву Rainbow Bridge, але був перейменований на честь Чарльза Біксбі, що володів великими наділами землі у цій місцевості.

Його було побудовано коштом $199,861 (хоча бюджет під будівництво становив $203,334 - який чудовий приклад НЕрозкрадання бюджетних коштів!). А в травні 1996 року почалася перебудова мосту, його треба було оновити, та головне - зробити сейсмічно стійким, бо землетруси в тих краях не рідкість. Оскільки одним з завдань перебудови було збереження оригінального вигляду мосту, бюджет проекту був не маленьким (біля 20 млн доларів).

Міст Біксбі - дуже відома споруда, він є однією з найбільш часто фотографованих споруд, з’являвся не в одному рекламному роліку або фільмі, був зображений на поштових марках.

Попередження про небезпечні схили біля мосту

Вид з іншого боку

Для цього кадру вирішив скористатись своїм об'єктивом Lensbaby

Погулявши біля мосту Біксбі ми рушили далі. Цей кадр я зробив з вікна автомобіля. Загалом дивуюсь, як фотоапарат не впав у мене на дорогу за весь час подорожі

По дорозі ми зупинились на одному з оглядових майданчиків і побачили зграю морських слонів, що відпочивали на березі. Їх було дуже багато - і вони зовсім не боялись людей

Поруч з пляжем, котрий так полюбили морські слони, зробили прогулянкову доріжку й для людей


Далі йде багато різноманітних кадрів, зроблених під час подорожі

Кадри наче з фільму Хічкока

Історичний парк Point Sur і маяк

Часом туман трохи розсіювався і можна було бачити блакитне небо

На вершині гори я помітив цікавий будинок

Будинок на колесах

На таких дорогах важко розігнатись - бо один поворот змінявся іншим, а за огорожею вже починалась прірва

Часом люди живуть дуже далеко від дороги, тому їхні поштові скринькі встановлюють в одному місці

До Лос-Анджелеса ще не так і близько - 302 милі

Це могла бути машина Роса з серіалу "Друзі", адже саме він був фанатом динозаврів

Ще один вид з оглядового майданчика

Щоб каміння не потрапляло на дорогу, її захищають такими сітками

Ще один арочний міст - Big Creek Bridge

Скелястий краєвид

Будинок на колесах №2

Собака-водій

Захід сонця застав нас у дорозі. Всі ці зупинки на оглядових майданчиках насправді забирають потрохи час

Для того, щоб заїхати в місце нашої ночівлі нам довелося дещо відхилитися від траси CA-1, але воно того було варте, бо зупинились ми в містечку Солванг. Це крихітне місто було збудоване датськими поселенцями у традиційному датському стилі. Такий собі маленький Копенгаген у Каліфорнії. Цьому місту обов’язково буде присвячено окремий допис.

До речі, ми трохи хвилювались, що приїжджаємо у мотель доволі пізно, а у маленьких готелях часто немає цілодобових рецепцій. Так, коли ми приїхали, то вже все було зачинено, проте на дверях ми знайшли конверт адресований нам, у якому лежав ключ від номеру

На наступний день ми погуляли Солвангом і рушили далі, проїхали Санта-Барбару (до якої завітаємо по дорозі назад) і дісталися нарешті Лос-Анжелеса.

Нашою машинкою у цій подорожі був чудовий Фольксваген Жук.

А піснею подорожі стала - Daft Punk - Get Lucky. Її дуже часто крутили по радіо - і вона дуже добре гармоніювала з нашим настроєм


Читайте також інші дописи про Каліфорнію

Коментарі