Ukrainian Man in New York

Як отримати водійські права у Нью-Йорку

how-to, life in new york

Нещодавно я став власником нью-йоркських водійських прав, тому хотів би розповісти про процес їх отримання.

До переїзду ми з дружиною в Україні обидва були активними водіями. Через переїзд автомобіль довелось продати і фактично більше року після того я не сідав за кермо. Загалом у Нью-Йорку немає особливої потреби мати власний автомобіль завдяки розвиненій системі громадського транспорту. Хоча, звісно, автомобіль - це приємний бонус, бо дозволяє подорожувати з комфортом у сусідні штати, а брати машину на прокат задоволення недешеве - близько $100 за добу.

Звісно, перші 3 місяці можна їздити з українськими правами. Але після 90 днів перебування ви стаєте резидентом - і зобов’язані отримати місцеві права, якщо і надалі бажаєте керувати машиною.

У кожному штаті свої особливості отримання прав. Приміром у штаті Нью-Джерсі міжнародні водійські права можна просто обміняти на американські. Кажуть, що цією діркою користуються таксисти-іммігранти - отримують права саме у Нью-Джерсі, а потім “таксують” на Манхеттені. Але, на жаль, у Нью-Йорку треба проходити процедуру отримання прав з самого початку.

Тому раджу заходити на сайт DMV (Department of Motor Vehicles) свого штату - і там дізнаватись докладніше про отримання водійських прав.

Нью-Йоркський сайт - http://dmv.ny.gov.

Загалом схема отримання прав наступна:

  • ви підтверджуєте свою особу та дату народження
  • здаєте теорію та отримуєте дозвіл на водіння (learning permit)
  • проходите 5-годинний курс (таке практикують у Нью-Йорку і лише кількох штатах)
  • здаєте екзамен з водіння
  • поштою отримуєте права

Тепер докладніше по пунктах.

Ідентифікація особи

Загалом водійські права не лише корисні тим, що з ними можна офіційно їздити за кермом, також це є офіційним посвідченням вашої особи. До того я отримував звичайне посвідчення особи (Non-Driver ID Card), щоб не носити з собою свій закордонний паспорт. І все нижченаведене буде справедливе і для ID Card, оскільки вимоги до документів ідентичні. Якщо ви плануєте їздити за кермом, то я б радив одразу отримувати водійські права, оскільки тоді потреби в ID Card немає. І взагалі, раджу отримати права як найшвидше, бо стаж водіння, що визначається датою отримання прав, чи не найбільше впливає на вартість страховки автомобіля.

У штаті Нью-Йорк діє бальна система для підтвердження особи в DMV - треба набрати 6 і більше балів. Наприклад, закордонний паспорт дає 3 бали. Банківська картка (видана в США), страховий поліс або будь-який рахунок на ваше ім’я за комунальні послуги дають по одному балу. Також обов’язково потрібен номер соціального страхування (SSN) - 2 бали. Тим, хто знаходиться у США легально, але не мають право на SSN (приміром, власники візи H4), потрібно отримати про це довідку. Приміром, для власників візи H-1B достатньо буде показати закордонний паспорт, SSN та будь-яку банківську картку, щоб набрати ці 6 балів.

Коли я перший раз пішов здавати теорію, я забув взяти з собою закордонний паспорт - тому довелось приходити наступного разу.

Також у моєї дружини були проблеми, коли вона подавала 2 дебетових картки, щоб отримати 2 бали. Від неї вимагали, щоб одна з карток була кредитною, оскільки будь-які картки одного типу дають лише 1 бал.

Загалом я радив би брати з собою максимальну кількість документів, тому що можете натрапити на дуже прискіпливого працівника DMV. Це може вас убезпечити від того, щоб їздити 2 рази, бо якийсь з документів не підійде.

Здача теорії

Якщо ви набрали потрібну кількість балів, то вас одразу допускають до здачі теорії, яку, до речі, можна здавати не лише англійською мовою. При бажанні ви можете здавати іспанською, китайською, російською, арабською тощо.

Навчальний посібник з теорії можна або завантажити з сайту DMV у форматі PDF http://www.dmv.ny.gov/brochure.htm, або безкоштовно!!! отримати у місцевому офісі DMV. Також в AppStore є велика кількість програм, які дозволяють проходити тести на основі цих питань. Як на мене, вивчити теорію тут легше на порядок, ніж в Україні. Загалом кількість знаків тут менша і вони більш-менш зрозумілі та очевидні. Також відсутня велика кількість технічних питань, приміром, який тиск має бути в колесах автомобіля. Деякі питання взагалі на перший погляд видаються наївними.

Спочатку я скачав безкоштовні програми і одразу почав проходити тести. Це не найкращий варіант, адже я базувався лише на тих знаннях, які отримав в Україні. Краще таки спочатку прочитати теорію - і тоді проходити тести. Загалом більшість питань дуже прості, хоча і трапляються каверзні питання.

Якщо ви впевнені у своїх силах, то прийшов час піти в офіс DMV та записатись на тест. Якщо ви на робочій візі, як і я, то раджу не забути взяти необхідні документи - закордонний паспорт, SSN та на всяк випадок банківську картку та рахунок за газ/електрику. Після заповнення анкети треба дочекатись своєї черги на тест. Якщо людей не так багато, то це може зайняти 10-15 хвилин. Після цього приймуть ваші документи та дадуть аркуш з питаннями та олівець. 20 питань - і треба просто відмітити правильні. Телефонами користуватися не можна - за це можуть одразу не зарахувати тест. Мені трапились не дуже складні питання. За 5-10 хвилин я на них відповів - і став чекати результатів. Було видно, що працівники не поспішали перевіряти тести. Наче демонстративно це робили. Невдовзі мене покликали повідомити, що я здав. На жаль, я не додумався запитати, скількох помилок я припустився. Хоча на той момент це і не було так важливо. Також в кінці тесту у вас швиденько перевірять зір - позаду працівника висить дошка з літерами. Одразу ж тут вас і сфотографують для майбутніх прав.

Після цього я отримав номерок і сів чекати, коли він з’явиться на табло (в більшості офіційних установ діє система номерів для побудови черги - і це дуже зручно). Коли надійшла моя черга, я заплатив $70 за учнівські права (learning permit), мені видали тимчасові, з якими я вже мав право їздити та навчатись.

Але, звісно, діють певні обмеження: - якщо вам менше 18 років, то у вас так званий Junior Learning Permit - і у місті Нью-Йорк ви можете їздити з 5 ранку до 9 вечора (у штаті Нью-Йорк цього обмеження немає) - не залежно від віку їздити можна лише під наглядом інструктора старше 21 року - заборонено їздити в зоні, де проводять екзамен з водіння, будь-яких вулицях у парках Нью-Йорка, а також по мостах та тунелях, які належать до юрисдикції Triborough Bridge and Tunnel Authority (зокрема, тунель Бруклін-Беттері, міст Верразано та інші).

Але не треба забувати, що вас можуть оштрафувати за порушення правил навіть з учнівськими правами.

Вже за тиждень у поштовій скриньці на мене чекали учнівські права (їх вигляд нічим не відрізняється від водійських прав, окрім напису вгорі “Learning Permit”). Більше того, на майбутніх водійських правах буде такий самий номер. До речі, їх можна використовувати в якості свого ID - там також пишуть дату народження та адресу проживання.


До речі, минулого року вигляд водійських прав було змінено.

Так вони виглядали раніше:

А так вони виглядають зараз:

Кольорову фотографію змінили на чорно-білу і продублювали її у маленькому віконці. До того ж тепер фотографію гравірують лазером. Це було зроблено з метою краще захистити документи від підробки.

А ще цікаво те, що запровадили новий формат для неповнолітніх:

По-перше, вони вертикальні, щоб одразу можна було їх ідентифікувати. По-друге, пишуть дати, коли людині виповниться 18 та 21 роки. Саме з 21 одного року можна вживати алкоголь - і новий формат має допомогти швидко виявити людину, якій “наливати ще рано”.


Наступний етап - пройти п’ятигодинний курс з теорії в одній з авторизованих шкіл (треба зазначити, що Нью-Йорк - один з небагатьох штатів, де треба його проходити). В середньому це коштує $50, хоча часом на Groupon або Livingsocial можна знайти знижку на цей курс + кілька уроків водіння. Деякі автошколи (зокрема, російськомовні) трошки хитрують - проводять п’ятигодинний курс за годину-півтори, або ж взагалі беруть гроші і нічого не проводять.

Я цей курс вирішив пройти неподалік від дому і записався в першу-ліпшу автошколу. Загалом мені сподобалось. Лектор розповідав цікаві факти та особливості водіння у США. Також ми переглянули пару навчальних відео (про важливість пристібатись та безпечне водіння). Також цікаво було під час курсу дізнатись про складну систему штрафів за порушення.

Після закінчення курсу я отримав сертифікат MV-278, який дійсний 1 рік. І з ним вже можна переходити до наступного етапу - здача екзамену з водіння.

Здача екзамену з водіння

Якщо ви впевнені у свої силах, то можете призначити дату екзамену. Це можна зробити онлайн на сайті DMV (http://www.dmv.ny.gov/roadtest/). Правда, експериментальним шляхом я дійшов до того, що цей сайт нормально не функціонує по вихідних. В середньому час очікування - один місяць. Кажуть, що можна записатись і на ближчу дату через автошколу. Здавати можна на машині людини, яка вже має права та дійсну автостраховку (її перевіряють перед здачею). Якщо у вас немає знайомих, що повезуть вас на екзамен, то можна знову таки звернутись у автошколу, де радо нададуть вам авто для екзамену, за певну плату, звичайно.

Мої знайомі в переважній більшості здавали на Staten Island. Кажуть, що там легше здавати, оскільки загалом менше машин на дорогах. Саме тому я вирішив піти перевіреним шляхом, а також попросив співробітника здавати на його машині - у неї за нашою статисткою була стовідсоткова здача з першого разу.

Оскільки більшість моїх українських співробітників вже пройшли цей процес, то я знав всі особливості. Для здачі водіння треба проїхатись з інспектором містом та виконати наступне - розворот K-turn (http://en.wikipedia.org/wiki/Three-point_turn), паралельне паркування (parallel parking) та зробити мінімум 3 зупинки. Тут також діє бальна система - за кожну помилку інспектор нараховує вам бали, які варіюються в діапазоні від 5,10 до 15 пунктів. Помилки, за які нараховують 15 балів, як правило, означають автоматичну нездачу, незалежно від того, скільки балів у вас вже є. Якщо ви набрали більше 30 балів, то це також означає, що ви завалили екзамен.

Перед моєю здачею я 2 рази потренувався зі співробітником на вулицях Брукліна, щоб звикнути до машини та попрактикувати паралельне паркування, адже у Києві у мене не було багато практики, в той час як у Нью-Йорку - це один з основних видів паркування на вулицях міста. Також доволі незвично після досвіду водіння в Україні те, що за правилами водій мусить оглядати мертві зони перед маневрами - тобто дивитись не лише по дзеркалах, але і повертати голову.

Так трапилось, що у день здачі я почував себе не дуже добре. Напередодні я застудився - і був досі хворий. Тому, якщо чесно, не був певен в тому, що успішно здам екзамен. Отже, ми приїхали завчасно на місце здачі. Як виявилось, ми були першими. Я помінявся місцями з водієм - щоб налаштувати сидіння та дзеркала. Згодом інспектор скаже моєму співробітнику, що це він мав бути за кермом, коли вона до нас підійшла. Добре, що я цього не чув, бо вже подумав би, що у неї вже упереджене до мене ставлення.

Інспектор перевірила всі документи і сіла всередину. “Коли вам зручно, починайте рух і поверніть ліворуч на перехресті”. Інспектор давала чіткі вказівки, наприклад, повертати ліворуч, чи зробити розворот. Виконавши кілька маневрів ми повернулись до початкової точки. Вона пояснила мені мої помилки та роздрукувала щось на зразок чеку, на якому було розписано, за що я отримав бали.

Я мав би радіти, але було враження, що хвороба притупила емоції. І десь за 2 тижні мені прийшли пластикові права у конверті.

Як видно, нічого надзвичайного. А головне - ніхто не нагнітає обстановку, що без хабара неможливо здати. Також статистика показала, що з першого разу здали люди, які до того в Україні постійно керували автомобілем. Хоча, звісно, це не патерн.

Такі от особливості отримання прав у Нью-Йорку. Сподіваюсь, колись буде привід написати допис про особливості купівлі автомобіля.

Коментарі