Ukrainian Man in New York

Плюси і мінуси життя у Нью-Йорку

life in new york

Отже, наші висновки після півроку життя у США. В основному, вони базуватимутися на досвіді життя у Нью-Йорку. Я певен, в інших містах та штатах деякі речі можуть кардинально відрізнятись

Хочеться розказати все без прикрас. Адже ми не ідеалізуємо США - це просто така сама країна зі своїми проблемами та недоліками. Цей перелік ми написали разом із дружиною. Деякі пункти одночасно у нас потрапили до позитивного та негативного списків.

THINGS WE LIKE

  • Нью-Йорк - це сучасний Вавілон, на вулицях якого можна почути будь-яку мову. Через це не почуваєшся тут чужим. Як можна почуватися емігрантом у місті емігрантів?

  • привітність, ввічливість та готовність допомогти - тут часто тобі можуть посміхнутися у відповідь. Незнайома людина може проходити і сказати “Nice kid” про вашу дитину. Коли я вигулюю собаку, зі мною часто вітаються просто так. На прощання незнайома людина говорить “Take care”. Мамі з коляскою завжди притримають двері, допоможуть спуститися сходами. Вітаються всі більш-менш знайомі люди, інколи не лише з вами, а й з вашою собакою. Повірте, це дуже приємно. Нехай це стандартні для американців слова, але це налаштовує загалом на позитив.

  • толерантність - тут дійсно важко почути у свій бік криве. Ніхто не зробить зауваження, що у вас погана англійська, а скоріше - “Вибачте, але я Вас, напевно, не зрозумів”. Ніхто не відмовить вам у роботі, якщо ви азіат, негр, українець, товстий чи гей. Можливо, реальна причина буде саме така, але ви почуєте лише - у нас немає посади для вашої кваліфікації.

  • дитячі майданчики - вони тут чудові і їх тут багато. Майданчиків дуже багато як у даунтауні, так і в більш спальних районах. Всі майданчики огороджені парканом з воротами, що мають завжди закриватися на замок. Це дуже зручно - як шалено не ганяли б діти, батьки можуть бути впевнені, що вони не вибіжать на дорогу. Всі майданчики вкриті спеціальним м’яким покриттям - дітки падають тут як і в нас, а от колінок розбитих менше. Самі майданчики дуже цікаві - завжди є принаймні два вида гойдалок, для малеч та старших дітей, а часто ще й спеціальні гойдалки для діток-інвалідів. Звичайні горки тут перетворюються в ціле багаторівневе містечко з мостами, брамами, драбинами, спусками-підйомами, горками. Це мінімум присутній на всіх майданчиках. А крім цього є багато інших “приколів”: водяні забави (фонтанчики, водні пістолети, “струмки”, що течуть через весь майданчик), зручні пісочниці (побудовані як басейн - малеча всередині грається, батьки сидять навкруги), величезні конструктори, з яких діти будують палаци та халабуди, міні-стінки для альпінізму. Завжди десь поруч з майданчиком є туалети. На майданчик мають право заходити дорослі лише у супроводі дітей, тому там лише дітки та їх батьки або наглядачі, а не зграї тінейджерів з пивом та цигарками. А ще тут можна бути впевненим, що ніхто не вигулював свого песика у пісочниці.

  • сервіс - культура надання послуг, спілкування та просто виконання своєї роботи тут надзвичайно висока. Дівчата на касах дуже часто усміхнені та вам раді. Водійка автобусу вітається з пасажирами, що заходять, ще й компліменти їм робить. Коли педіатр хотіла оглянути горло дочці, вона про це лагідно попросила, а отримавши відмову наляканої дитини, гралася з нею доти, доки дитинка не розслабилася і сама захотіла показати горло. Знову медичний приклад - робили дитині щеплення, біля дитинки мама та три медсестри, мама тримає на руках, одна медсестра робить укол, а в цей самий час друга медсестра дає цукерку, а третя дарує наклейки, наша дочка настільки була здивована, що забула заплакати.

  • ресторани - різноманітність кухні. італійська, мексиканська, американська, китайська, японська, україньска тощо. Зовсім не обов'язково харчуватися фастфудом. Швидкість обслуговування набагато краща, ніж у Києві. Навіть у переповненому ресторані, вам принесуть їжу за 15-20 хвилин. Але при цьому одразу запропонують воду з льодом та безкоштовний перекус (в мексиканському закладі це можуть бути кукурудзяні чіпси з соусом, в італійському - підсмашежені скибки багету із оливковою олією). До вас може спокійно підійти шеф-кухар чи власник ресторану та запитати, чи все вам подобається.

  • доступність кредитів - поки ми мало знайомі з місцевими кредитними хитрощами і навіть займаємося безглуздим по своїй формі зароблянням кредитної історії (купівля товарів у кредит, коли у кредиті потреби немає), але сама можливість мати щомісячний платіж по іпотеці менший ніж орендна плата тої самої нерухомості дуже радує.

  • прозора система податків - спочатку податки платить роботодавець. В кінці року звітуєшся по факту і або отримуєш грошенят від держави, якщо переплатив, або доплачуєш державі. При цьому купа легальних способів заплатити менше: кредит на нерухомість, витрати на дитячий садок в той час, як мати шукає роботу, витрати на переїзд, благочинність чи обладнання робочого місця вдома. При цьому, люди інколи спеціально звертаються до акаунтерів (бухгалтерів), які допомагають мінімізувати податки. Наприклад, за 2011 рік мені повернули майже всі уплачені податки, оскільки за минулий рік я пропрацював лише 2 тижні.

  • фрукти та овочі - ми приїхали взимку, але все одно мали змогу регулярно купувати різноманітні фрукти та овочі - вони доступні тут протягом року, а ціни часто зовсім не залежать від сезону.

  • метро - дуже розгалуджена система метро. На ньому можна доїхати куди завгодно. Воно ходить цілодобово (хоча пізньої ночі варто таки взяти таксі заради безпеки). Також в літній час в метро працюють кондиціонери (інколи, правда, вони працюють надто сильно - стає аж холодно)

  • поліція - коли бачиш поліцію, яка йде тобі назустріч, не думаєш про те, чи зупинять тебе з фразою “Сержант, John Smith. Можна побачити ваші документи?”.

  • здоровий спосіб життя - ми були приємно здивовані тим, що у Нью-Йорку дуже багато людей займаються спортом, не дивлячись на стереотип, який нам нав’язувався про США. Дуже багато людей бігає, їздить на велосипедах, грає у теніс, займається фітнесом тощо. При цьому, як бенефіт на роботі часто компенсують зайняття спортом у залі. В Нью-Йорку дуже багато громадських місць, де можна займатися спортом - турніки, баскетбольні майданчики, бейсбольні поля, тенісні корти, пінг-понг столи, бігові та велосипедні доріжки тощо

  • clean up after your dog - так, тут після того, як собачка навалила купку, то треба взяти в кульочок та віднести у смітник. Звісно, є й ті, хто цього не роблять, але таких меншість.

  • законослухняність - цей пункт мені здається і так зрозумілий. Закони тут працюють. І дуже радує

  • музичні концерти - нарешті можна потрапити на концерти актуальних і не дуже артистів. Головне - встигнути купити квиток

  • культурне життя - окрім концертів тут відбувається купа всього ледь не щодня - виставки, перформенси, кінопокази на даху, фестивалі, зйомки фільмів тощо.

  • доступність товарів - тут можна купити що завгодно. Якщо цього немає в магазині, можна пошукати на Amazon. Таким чином я собі замовив улюблену каву Lavazza. Зникає проблема з тим, що товар може не доставлятися в Україну. Ціни на електроніку та одяг взагалі в рази може бути менше, ніж у нас. Я спеціально порівнював ціни на музичні іструменти - тут можна знайти в 1,5-2 рази дешевше, ніж продає Музторг. Взагалі, важко уявити, що тут неможливо щось купити. Навіть якщо ви засумували за знайомим рідними товарами, ви без проблем можете знайти будь-що - від соку Одеського заводу та коржів до популярного в радянські часи вафельного торту до Новопасіту та грудного збору.

  • перспектива роботи у відомих компаніях - в США і зокрема в Нью-Йорку, дуже багато відомих на весь світ компаній, досвід роботи в яких, може бути безцінним, як на мене. Регулярно бачу вакансії в такі Нью-Йоркські компанії: Tumblr, Shutterstock, Behance, Etsy тощо. Я вже мовчу про кремнієву долину.

  • заборона палити та вживати алкоголь у публічних місцях - приємно не зустрічати пацанчиків з пивасиком та работяг, що беруть по п’ятдесят після зміни. Ще приємніше повертаючись з закладу мати на собі аромат свого ж парфуму, а не бути прокуреним аж до спідньої білизни. В усіх парках Нью-Йорк висять таблички про заборону паління. Не кажучи вже про дитячі майданчики. Та і загалом, мені здалося, що тут палять менше.

THINGS WE DISLIKE

  • доведення вищезгаданої толерантності до абсурду - мені здається, це чудово ілюстровано в одній з серій American Modern Family. Пара геїв, що всиновили дівчинку-азіатку, впевнені в тому, що останнє місце в елітному садочку дістанеться їх дитині. Але тут на порозі з’являється лесбійська пара також з всиновленою чорною дитиною, але при цьому одна з мам в інвалідному кріслі. Тут не просто не утискають нікого, тут бояться щось не так сказати. І як на мене, тут цим дуже сильно користується чорне населення. Воно поводить тут себе доволі нахабно.

  • бюрократія - звісно, вона тут іншого характеру, ніж в Україні, але також інколи доводиться боротися з системою. Приклад з життя: дружина деякий час не могла подати документи на отримання водійських прав, бо вони хотіли 2 різних банківських картки - дебетову та кредитку, в той час як у неї були 2 дебетних від різних американських банків. В результаті допомогло те, що ми роздрукували виписку з одного з банків та подали замість картки.

  • надзвичайно дорога медицина - інколи мені здається, що медицинська галузь просто утворює тут картель. Майже неможливо отримати інформацію про реальну вартість послуг, тому що є рахунок, який виставляється страховій (приміром, $300 за відвідування лікаря), але страхова по факту платить лише частину суми (приміром $150). Тому лікарі спеціально виставляють більший рахунок, щоб отримати те, що вони хочуть. Страховка на сім’ю може вилитися у значну суму. І до того ж це просто означає, що ви платитимете менше, ніж якби не мали страховку. Приміром, за моєю страховкою я плачу co-pay (сума мого платежу) - $10 за відвідування звичайного лікаря, $20 за відвідування спеціаліста. Це лише за умови, що цей лікар в мережі зі страховою. Якщо ні - доки зі своєї кишені, я не заплачу $500, страхова не почне діяти на умовах: 20% плачу я, 80% страхова. У нас умовно-безкоштовно страхова медицина. Тут - занадто-платна. Дві крайнощі

  • неможливість моєї дружини офіційно працювати у США - її тип візи взагалі забороняє заробляти. Тобто, якби моя дружина займалася б хендмейдом та продавала товари на Etsy, то це було б порушенням.

  • відсутність державних дитячих садочків або садочків за поміру ціну. Приміром, нам доводиться платити $700 у місяць за 3 дні на тиждень за можливість відвідувати садочок. І як негромадяни, ми не можемо їх враховувати при подачі податкової форми. Я розмовляв з датським колегою, у них вартість дитячого садочка на повний тиждень буде сягати близько $400, хоча при цьому зарплати співставимі з нью-йоркськими. До речі, гроші, які ми платимо за садок, ще дуже помірні для Манхеттена.

  • метро - воно брудне та смердюче. Приміром, на станції, яка найближча до мого офісу, завжди спекотно. Особливо неприємно потрапляти зі спекотної вулиці до ще більш спекотної та душної станції. Нерідко, в метро можна зустріти бомжів. Деякі поводяться агресивно - лаються та кричать, при цьому смердять на весь вагон. Але вроджена толерантність не дозволяє американцям нічого сказати. Деякі навіть сидять поряд і не пересідають, не дивлячись на сморід. Я розумію, що це також людина, яка має право на проїзд, але чому він має завдавати дискомфорту іншим людям у вагоні?

  • сміття - це дійсно дуже дивує. Збирати сміття в чорні пакети та викладати на вулицю це 21 сторіччя? Агов!

  • інтернет - це те, що тут шокувало. Він тут повільний та дорогий. За 1 Mbit доводиться платити $30. Про 100 Mbit за 100 гривень, як в Україні можна забути. Хоча це і зрозуміло - тут немає такої кількості 16-поверхівок, як у нас, коли провайдеру було вигідно завести на будинок гігабітний кабель.

  • ціни на житло - вони дійсно дуже високі. Якщо хочеться зняти пристойну квартиру в хорошому районі, то треба готуватися до ціни оренди > $2000

  • щілина між порогом і дверима - я розумію, що напевно це зробили, щоб можна було підсовувати листи під дверима, але навіщо така велика щілина??? Через це чутно все, що відбувається у нас в коридорі. Та і загалом звукоізоляція нью-йоркських будинків бажає кращого.

  • відсутність пральних машин у більшості квартир для оренди. Незрозуміло, чому посудомийна машина - повсякденність, а пральна - ледь не розкіш.
  • в Україні ти платиш за багатих. В США за бідних. Тут купа людей сидить на шиї у держави, отримуючи допомогу. Я не дивуюся, чому чорні та мексиканські сім’ї мають купу дітей - адже це зручно, тепер можна не працювати. Також я вірю історіям, як на продуктові талони (дають тим, у кого маленькі прибутки, щоб на них можна було отримувати продукти харчування) десь у Брукліні панянка бере червону ікру. І тут нічого немає расистського. Повірте, тут є чорні, які хочуть вибратися з Гарлема - і вони йдуть на нормальну роботу, нормально виглядають. А є ті, хто просто паразитує на толерантності, на соціальній системі США.

  • зброя у більш чи менш вільному продажі. Добре, що ще жодного разу ніяким чином не доводилося зіштовхнутися з цією проблемою, але сам цей факт нас засмучує. Радує лише те, що в Нью-Йорку носити зброю з собою - заборонено.

  • засилля пластикових пакетів - ви також бачили, що у фільмах герої несуть з супермаркетів паперові пакети з яскравими овочами та хрусткими багетами? Брехня! Зазвичай, у супермаркеті ваші покупки вам складуть у безкоштовні пакети - по окремому пакету на кожен вид продуктів, та ще й пакет в пакет, щоб нічого не порвалося. Приходиш додому - майже нічого не купив, а кульків 6-8 приніс. Останнім часом ми намагаємося ходити зі своєю торбою, яку ми ще привезли колись з Греції. Або якщо я купую продукти і маю з собою рюкзак, завжди кажу - “No bag, Please”. Хоча є, наприклад, мережа магазинів Whole Foods, що позиціонують себе як еко та органік. Там ваші покупки складуть таки у паперові пакети. Ще й зроблять знижку, якщо прийдете наступного разу зі своїм пакетом.

Є речі, з ставленням до яких ми ще не визначились. Наприклад, система освіти. З одного боку, неймовірно дорога плата за навчання у вузах, неадекватна система прив’язки місця проживання до школи, але з іншого - неймовірні можливості для дійсно талановитих.

Наші висновки такі - тут важко перший час. Але хочемо і далі тут жити. Якщо вийде - отримати GreenCard - щоб можна було повноцінно вдвох працювати. Бо якщо тут працює 2 людини, одна з яких зайнята в IT-галузі, то можна жити дуже і дуже комфортно. Зараз, звісно трохи складно - в дечому собі доводиться відмовляти - але це скоріше стосується дорогих покупок (iMac, Canon 5D Mark II тощо).

Якщо вам запропонують роботу в США і у вас немає сім’ї, не вагайтеся - погоджуйтеся. Якщо є сім’я, то треба виважити всі “за” і “проти”, адже життя тут це трохи крок назад в плані побутового комфорту (принаймні перші роки, коли вам не платять достойну вашого досвіду зарплату). Але тут можна рости - і тут є куди рости. Так, тут немає всіх ваших друзів - і їх буде не вистачати. Тому це свого роду жертва. Але тут ти принаймні знаєш, за якими правилами треба грати.

Якщо маєте питання по деяких пунктах - задавайте в коментах. Спробуємо відповісти

Коментарі